гарячити
ГАРЯЧИТИ, чу, чиш, недок; перех. 1. Сильно збуджувати; зогрівати. Варенуха почала його гарячити (Н.-Лев., І, 1956, 193); Перелітали вони [думки] з самого малку -- аж до сьогодні, назирнули кожну пригоду життя його, гарячили кров, мутили розум (Мирний, II, 1954, 284).
2. Квапити, підганяти. Він розпізнає в передку саней високу постать Григорія, що гарячить і без того розпалених коней (Сміл., Зустрічі, 1936, 236).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гарячу | гарячимо |
2 особа | гарячиш | гарячите |
3 особа | гарячить | гарячать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гарячитиму | гарячитимемо |
2 особа | гарячитимеш | гарячитимете |
3 особа | гарячитиме | гарячитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гарячив | гарячили |
Жіночий рід | гарячила | |
Середній рід | гарячило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гарячімо | |
2 особа | гарячи | гарячіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гарячачи | |
Минулий час | гарячивши |