геп
ГЕП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. гепати, гепатися, гепнути, гепнутися. Грицько ухопив герлигу. - А куди?.. куди!.. - закричав. Та - геп! герлигою по горобенятах... (Мирний, II, 1954, 57); Яків мій зрадів та, як дурень з печі, в ноги їй геп! Дякує, бач, що його ж салом та по його шкурі! (Вовчок, І, 1955, 76); Тихін як затруситься та - геп, на ріллю прямо, навзнак і руки розкидав (Головко, II, 1957, 51).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | геп | гепи |
Родовий | гепа | гепів |
Давальний | гепу | гепам |
Знахідний | геп | гепи |
Орудний | гепом | гепами |
Місцевий | на/у гепі | на/у гепах |
Кличний | гепе | гепи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | геп | гепи |
Родовий | гепа | гепів |
Давальний | гепу | гепам |
Знахідний | геп | гепи |
Орудний | гепом | гепами |
Місцевий | на/у гепі | на/у гепах |
Кличний | гепе | гепи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | геп | гепи |
Родовий | гепа | гепів |
Давальний | гепу, гепові | гепам |
Знахідний | гепа | гепів |
Орудний | гепом | гепами |
Місцевий | на/у гепі, гепові | на/у гепах |
Кличний | гепе | гепи |