герундив
ГЕРУНДИВ, -а, ч. Термін традиційної латинської граматики – дієприкметник майбутнього часу пасивного стану з додатковим відтінком повинності; як і прикметники, герундив змінюється за родами, числами та відмінками.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | герундив | герундиви |
Родовий | герундива | герундивів |
Давальний | герундивові, герундиву | герундивам |
Знахідний | герундив | герундиви |
Орудний | герундивом | герундивами |
Місцевий | на/у герундиві | на/у герундивах |
Кличний | герундиве | герундиви |