гетьманат
ГЕТЬМАНАТ, у, ч., іст. Те саме, що гетьманщина 3. Він [О. Маковей] порівняно швидко і досить тверезо розібрався в недолугості Центральної ради і гетьманату, які спиралися у своїй «державній діяльності» на іноземні багнети (Жовт., 2, 1956, 84); Торік, за гетьманату, сидів він у херсонській цитаделі, в камері смертників (Гончар, Таврія.., 1957, 301); Коли шалів ще гетьманат, Як член запільного ревкому Вона [юнка] навчалась волю брать (Ус., Лави.., 1948, 79).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гетьманат | гетьманати |
Родовий | гетьманату | гетьманатів |
Давальний | гетьманатові, гетьманату | гетьманатам |
Знахідний | гетьманат | гетьманати |
Орудний | гетьманатом | гетьманатами |
Місцевий | на/у гетьманаті | на/у гетьманатах |
Кличний | гетьманате | гетьманати |