глевтяк
ГЛЕВТЯК, а, ч. 1. Глевкий хліб. Аж баба хліб бровку шпурнула І горло глевтяком заткнула, То він за кормом і погнавсь (Котл., І, 1952, 134); Козаков довго дивився, як дітвора жадібно давиться гарячими глевтяками, І несподівано встав, зітхнувши (Гончар, І, 1954, 10).
2. перен. Повільна у рухах, неповоротка людина. Коли б зчепитися вручну, - то навряд чи цей глевтяк вирвався б з Юхимових жилавих рук (Ле, Ю. Кудря, 1956, 311).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глевтяк | глевтяки |
Родовий | глевтяка | глевтяків |
Давальний | глевтякові, глевтяку | глевтякам |
Знахідний | глевтяк | глевтяки |
Орудний | глевтяком | глевтяками |
Місцевий | на/у глевтяку | на/у глевтяках |
Кличний | глевтяку | глевтяки |