глитайський
ГЛИТАЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до глитай. Озброєна глитайська зграя вчинила жорстоку розправу над повстанцями (Кучер, Дорога.., 1958, 5); // Належний глитаєві. Часом згадаю, що не на себе роблю - глитайське добро збільшую, - гірко мені зробиться (Мур., Бук. повість, 1959, 10); Стоять нерухомо на вигоні глитайські вітряки (Шиян, Переможці, 1950, 87); // Власт. глитаєві. Знала вже глитайську вдачу жінка, - чим привітніший Кочубей, тим міцніше затягає петлю на шиї (Донч., III, 1956, 8).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | глитайський | глитайська | глитайське | глитайські |
Родовий | глитайського | глитайської | глитайського | глитайських |
Давальний | глитайському | глитайській | глитайському | глитайським |
Знахідний | глитайський, глитайського | глитайську | глитайське | глитайські, глитайських |
Орудний | глитайським | глитайською | глитайським | глитайськими |
Місцевий | на/у глитайському, глитайськім | на/у глитайській | на/у глитайському, глитайськім | на/у глитайських |