глумливий
ГЛУМЛИВИЙ, а, е. Який має нахил до глуму. Ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Вовчок, І, 1955, 45); // Який виражає глум. Увійшов Ернест з тим самим, що й попереду, виразом глумливого усміху на обличчі (Фр., VI, 1951, 296); В голосі сторожа відчувається щось глумливе, злорадне (Руд., Остання шабля, 1959, 176).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | глумливий | глумлива | глумливе | глумливі |
Родовий | глумливого | глумливої | глумливого | глумливих |
Давальний | глумливому | глумливій | глумливому | глумливим |
Знахідний | глумливий, глумливого | глумливу | глумливе | глумливі, глумливих |
Орудний | глумливим | глумливою | глумливим | глумливими |
Місцевий | на/у глумливому, глумливім | на/у глумливій | на/у глумливому, глумливім | на/у глумливих |