глід
ГЛІД, глоду, ч. Колюча кущова рослина, яку вирощують як декоративну або для живоплоту. Глід. Відомий великий кущ, досить декоративний весною, під час цвітіння, і восени, коли почервоніють рясні плоди (Озелен. колг. села, 1955, 92); На схилах яру, в колючих хащах терну і глоду, виводять пташенят сорокопуди (Донч., VI, 1957, 70); // Плід цієї рослини. І ласощі все тільки їли, сластьони, коржики, стовпці, Часник, рогіз, паслін, кислиці, Козельці, терн, глід, полуниці (Котл., І, 1952, 149); * У порівн.В піску зостався той зрадливий слід її [дівчини] ноги з ясними підківками, Що серце коле, як червоний глід (Рильський, Поеми, 1957. 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глід | глоди |
Родовий | глоду | глодів |
Давальний | глодові, глоду | глодам |
Знахідний | глід | глоди |
Орудний | глодом | глодами |
Місцевий | на/у глоді | на/у глодах |
Кличний | глоде | глоди |