гнутий
ГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гнути 1. Щорсом вона [зброя] кута, У бою не гнута, Під червоними знаменами Слава їй здобута! (Мал., І, 1956, 190); // у знач. прикм. Велика весела хата.., кругом попід стінами гнуті стільці; з боків - двері (Мирний, V, 1955, 179); Наші гнуті човники спроквола повзли гирлом (Досв., Вибр., 1959, 405).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гнутий | гнута | гнуте | гнуті |
Родовий | гнутого | гнутої | гнутого | гнутих |
Давальний | гнутому | гнутій | гнутому | гнутим |
Знахідний | гнутий, гнутого | гнуту | гнуте | гнуті, гнутих |
Орудний | гнутим | гнутою | гнутим | гнутими |
Місцевий | на/у гнутому, гнутім | на/у гнутій | на/у гнутому, гнутім | на/у гнутих |