голослівний
ГОЛОСЛІВНИЙ, а, е. Не підтверджений доказами, фактами; необгрунтований. - Я можу подати живі приклади, панове, щоб не бути голослівним (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 393); - Своїми голослівними твердженнями ви нічого мені не доведете (Шовк., Інженери, 1956, 185).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | голослівний | голослівна | голослівне | голослівні |
Родовий | голослівного | голослівної | голослівного | голослівних |
Давальний | голослівному | голослівній | голослівному | голослівним |
Знахідний | голослівний, голослівного | голослівну | голослівне | голослівні, голослівних |
Орудний | голослівним | голослівною | голослівним | голослівними |
Місцевий | на/у голослівному, голослівнім | на/у голослівній | на/у голослівному, голослівнім | на/у голослівних |