голосненько
ГОЛОСНЕНЬКО, присл. Пестл. до голосно. Щебетне пташка раз чи другий голосненько - та й наче стеряється [загубиться] голосок у тому степовому розлогому роздоллі (Вовчок, І, 1955, 332); Людей уже повно. Дзвіночок голосненько продзеленчав (Головко, II, 1957, 163).