голосоведення
ГОЛОСОВЕДЕННЯ, я, с. Мистецтво сполучення голосів в одне співзвучне ціле у поліфонічному творі. Створюючи мелодичну основу пісень, самодіяльні композитори (або творчі колективи) часто запозичують професіональні прийоми гармонічної структури твору, логічну побудову форми, правила голосоведення (Мист., 6, 1955, 10); // Милозвучна, логічно зумовлена зміна звуків в окремих голосах поліфонічного твору. Під час запису пісень треба.. звертати увагу на кожну нову ноту в голосоведенні, бо чим повніша поліфонія народної пісні, тим її гармонія чіткіша й виразніша (Нар. тв. та етн. З, 1961, 92).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | голосоведення | голосоведення |
Родовий | голосоведення | голосоведень |
Давальний | голосоведенню | голосоведенням |
Знахідний | голосоведення | голосоведення |
Орудний | голосоведенням | голосоведеннями |
Місцевий | на/у голосоведенні | на/у голосоведеннях |
Кличний | голосоведення | голосоведення |