голубиця
ГОЛУБИЦЯ, і, ж., заст. Голубка. * У порівн. Яково ж буде їй, моєму дитятеві, що чиста і непорочна у сім ділі, як голубиця..? (Кв.-Осн., II, 1956, 342); Тимофій стоїть перед Христею, б'є себе в груди та вичитує. - Се та, кого жаждала душа моя! Прийди ж, ближняя моя, добрая моя, голубице моя! (Мирний, II, 1954, 88); Ігуменя.. пробубоніла ласкаво, наскільки це дозволяв її бас:-Іди, голубице моя, на кухню (Донч., III, 1956, 165).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | голубиця | голубиці |
Родовий | голубиці | голубиць |
Давальний | голубиці | голубицям |
Знахідний | голубицю | голубиці |
Орудний | голубицею | голубицями |
Місцевий | на/у голубиці | на/у голубицях |
Кличний | голубице | голубиці |