голубливий
ГОЛУБЛИВИЙ, а, е. Схильний до голублення. - Що ти голову їй морочиш, Голубливій та молодій? (Мал., І, 1956, 293); // Сповнений ніжності, ласки. Говорить вона і огортає мене всього голубливим поглядом (Кол., На фронті.., 1959, 19); Борджомела, Борджомела [річка в Боржомі], Наче дівчина весела, ..А для мене ти пестлива, Ніжно, ніжно голублива. Біля тебе я щаслива (Забашта, Вибр., 1958, 70); Подихав теплий, голубливий вітрець, навіваючи м'яку розчуленість і ніжність до всього живого (Кач., Вибр., 1953, 305).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | голубливий | голублива | голубливе | голубливі |
Родовий | голубливого | голубливої | голубливого | голубливих |
Давальний | голубливому | голубливій | голубливому | голубливим |
Знахідний | голубливий, голубливого | голубливу | голубливе | голубливі, голубливих |
Орудний | голубливим | голубливою | голубливим | голубливими |
Місцевий | на/у голубливому, голубливім | на/у голубливій | на/у голубливому, голубливім | на/у голубливих |