гопник
ГОПНИК, -а, ч., жарг. Вуличний грабіжник. // Представник радянської і пост-радянської субкультури, утвореної в результаті інфільтрації кримінальної естетики в робітниче середовище; людина, яка вимагає гроші або інші коштовні речі від інших людей; шахрай, грабіжник, хуліган. // Зневажлива назва представників міського, близького до кримінального світу, прошарку молоді, що часто походить з бідних, неблагополучних родин.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гопник | гопники |
Родовий | гопника | гопників |
Давальний | гопникові, гопнику | гопникам |
Знахідний | гопника | гопників |
Орудний | гопником | гопниками |
Місцевий | на/у гопнику, гопникові | на/у гопниках |
Кличний | гопнику | гопники |