граніт
ГРАНІТ, у, ч. Кристалічна магматична гірська порода зернистої будови, що складається з кварцу, польових шпатів і слюди. Силікати входять до складу цілого ряду гірських порід: граніту, гнейсу, базальту, різних сланців і т. д. (Заг. хімія, 1955, 447); Через рідку траву блищить глина пополовині з шматками не зовсім чистого граніту (Н.-Лев., II, 1956, 387); * Образно. Тут звучною бронзою слави, Гранітом чеснот бойових Дім воїна величавий Мури свої воздвиг (Бажан, І, 1946, 175); * У порівн.Серцями й думами сполучні [з'єднані] І непохитні, мов граніт. - Ми [українці] з братом руським нерозлучні! Живем в союзі триста літ! (С. Ол., Вибр., 1959, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | граніт | граніти |
Родовий | граніту | гранітів |
Давальний | гранітові, граніту | гранітам |
Знахідний | граніт | граніти |
Орудний | гранітом | гранітами |
Місцевий | на/у граніті | на/у гранітах |
Кличний | граніте | граніти |