гумористичний
ГУМОРИСТИЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до гумор 1. Якщо автор осміює ті чи інші хиби в людині, якій він разом з тим симпатизує, то сміх його має характер гумористичний (Укр. літ., 8,1957,187); // Пройнятий гумором; з гумором. Брак подробиць він умів поповнювати своїми гумористичними коментарями (Жур., Звич. турботи, 1960, 37).
2. Який містить у собі гумор (у 2 знач.). Аліна сиділа на кормі й неприховано сумувала, удаючи, що читає гумористичний журнал (Ю. Янов., II, 1954, 91).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гумористичний | гумористична | гумористичне | гумористичні |
Родовий | гумористичного | гумористичної | гумористичного | гумористичних |
Давальний | гумористичному | гумористичній | гумористичному | гумористичним |
Знахідний | гумористичний, гумористичного | гумористичну | гумористичне | гумористичні, гумористичних |
Орудний | гумористичним | гумористичною | гумористичним | гумористичними |
Місцевий | на/у гумористичному, гумористичнім | на/у гумористичній | на/у гумористичному, гумористичнім | на/у гумористичних |