гусеничний
ГУСЕНИЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до гусениця 1. На гілках абрикосів виснули кетяги гусеничних гнізд (Кучер, Чорноморці, 1956, 255).
2. Який має гусениці (у 2 знач.). Надвечір.. ми зустріли колону артилерії на гусеничних тракторах (Сміл., Сашко, 1957, 85); Наша країна зробила великий вклад у створення гусеничних машин (Знання.., 10, 1967, 7); // Який здійснюється за допомогою гусениць. Для подачі бетону були використані баштові крани і крани на гусеничному ході (Архіт. і буд., З, 1955, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гусеничний | гусенична | гусеничне | гусеничні |
Родовий | гусеничного | гусеничної | гусеничного | гусеничних |
Давальний | гусеничному | гусеничній | гусеничному | гусеничним |
Знахідний | гусеничний, гусеничного | гусеничну | гусеничне | гусеничні, гусеничних |
Орудний | гусеничним | гусеничною | гусеничним | гусеничними |
Місцевий | на/у гусеничному, гусеничнім | на/у гусеничній | на/у гусеничному, гусеничнім | на/у гусеничних |