дарування
ДАРУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. дарувати 1. Церква збільшувала своє землеволодіння завдяки даруванням князів і бояр (Іст. УРСР, І, 1953, 63); 3 гнівом розповідає Степан про подорож Катерини II по Україні, про дарування запорізьких земель її фаворитам, позашлюбним дітям, про остаточне закріпачення селян Лівобережної України (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 192).
2. розм. Те саме, що обдаровання. Часто буває, що п'єса ..дає можливість акторам виявити свої дарування (Життя Саксаганського, 1957, 71); Купрін, зрозуміло, здавав собі справу в тому, які відмінні за своїм характером дарування Діккенса і Кіплінга (Талант.., 1958, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дарування | дарування |
Родовий | дарування | дарувань |
Давальний | даруванню | даруванням |
Знахідний | дарування | дарування |
Орудний | даруванням | даруваннями |
Місцевий | на/у даруванні | на/у даруваннях |
Кличний | дарування | дарування |