дастьбі
ДАСТЬБІ, присудк. сл., розм., заст. Бог дасть.
1. Уживається у знач. відмови у чому-небудь.
2. Уживається у знач. заперечення, відсутності чого-небудь. І Коллара читаєте.. І всі мови Слав'янського [Слов'янського] люду - Всі знаєте. А своєї Дастьбі... (Шевч., І, 1951, 333).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дастьбі | дастьбі |
Родовий | дастьбі | дастьбі |
Давальний | дастьбі | дастьбі |
Знахідний | дастьбі | дастьбі |
Орудний | дастьбі | дастьбі |
Місцевий | на/у дастьбі | на/у дастьбі |
Кличний | дастьбі | дастьбі |