двоголосний
ДВОГОЛОСНИЙ, а, е. Те саме, що двоголосий. Композитор підкреслював, що починати двоголосний спів треба поступово - після опанування мелодією (Мист., 6, 1958, 22).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | двоголосний | двоголосна | двоголосне | двоголосні |
Родовий | двоголосного | двоголосної | двоголосного | двоголосних |
Давальний | двоголосному | двоголосній | двоголосному | двоголосним |
Знахідний | двоголосний, двоголосного | двоголосну | двоголосне | двоголосні, двоголосних |
Орудний | двоголосним | двоголосною | двоголосним | двоголосними |
Місцевий | на/у двоголосному, двоголоснім | на/у двоголосній | на/у двоголосному, двоголоснім | на/у двоголосних |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | двоголосний | двоголосна | двоголосне | двоголосні |
Родовий | двоголосного | двоголосної | двоголосного | двоголосних |
Давальний | двоголосному | двоголосній | двоголосному | двоголосним |
Знахідний | двоголосний, двоголосного | двоголосну | двоголосне | двоголосні, двоголосних |
Орудний | двоголосним | двоголосною | двоголосним | двоголосними |
Місцевий | на/у двоголосному, двоголоснім | на/у двоголосній | на/у двоголосному, двоголоснім | на/у двоголосних |