двоколірний
ДВОКОЛІРНИЙ, а, е. Який має у своєму забарвленні два кольори; складений з двох частин різного кольору; двобарвний. Він байдуже спостерігав, як по сірому екрану гасають довгоногі ляльки в трусах і двоколірних майках (Загреб., День.., 1964, 312); Двері рипнули, і з-поза них вистромилась двоколірна голова професорового сторожа (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 190).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | двоколірний | двоколірна | двоколірне | двоколірні |
Родовий | двоколірного | двоколірної | двоколірного | двоколірних |
Давальний | двоколірному | двоколірній | двоколірному | двоколірним |
Знахідний | двоколірний, двоколірного | двоколірну | двоколірне | двоколірні, двоколірних |
Орудний | двоколірним | двоколірною | двоколірним | двоколірними |
Місцевий | на/у двоколірному, двоколірнім | на/у двоколірній | на/у двоколірному, двоколірнім | на/у двоколірних |