дворик
ДВОРИК, а, ч. Зменш. до двір11. [Терпилиха:] Три роки уже як ми.. продали дворик свій на Мазурівці, покинули Полтаву (Котл., II, 1953, 16); - Мені теж туди, - схвильовано відповіла вона, поспішаючи двориком, брукованим гострим камінням (Досв., Вибр., 1959, 19); Маленький дворик біля двірця - копія монастирського дворика в Італії (Вишня, І, 1956, 165).
^ Вигульний дворик - загорода для утримування тварин на відкритому повітрі. Після годівлі і напування рекомендується випускати маток у вигульні дворики на 20-30 хвилин (Свинар., 1956, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дворик | дворики |
Родовий | дворика | двориків |
Давальний | дворикові, дворику | дворикам |
Знахідний | дворик | дворики |
Орудний | двориком | двориками |
Місцевий | на/у дворику | на/у двориках |
Кличний | дворику | дворики |