двоєдиний
ДВОЄДИНИЙ, а, е. Який поєднує в собі яких-небудь два елементи, дві частини і т. ін. Двоєдина австро-угорська монархія поділила українські землі [в 50-і роки XIX ст.] на дві частини: Галичина і Буковина ввійшли до складу Австрії, а Закарпаття - до складу Угорщини (Іст. УРСР, І, 1953, 531); Коли я кажу про велику тему [в мистецтві], я маю на увазі двоєдиний момент: необхідність великої теми і великих проблем у наш час, і водночас велику щирість, велику правдивість художника-майстра (Довж., III, 1960, 189).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | двоєдиний | двоєдина | двоєдине | двоєдині |
Родовий | двоєдиного | двоєдиної | двоєдиного | двоєдиних |
Давальний | двоєдиному | двоєдиній | двоєдиному | двоєдиним |
Знахідний | двоєдиний, двоєдиного | двоєдину | двоєдине | двоєдині, двоєдиних |
Орудний | двоєдиним | двоєдиною | двоєдиним | двоєдиними |
Місцевий | на/у двоєдиному, двоєдинім | на/у двоєдиній | на/у двоєдиному, двоєдинім | на/у двоєдиних |