дейнека
ДЕЙНЕКА, и, ч., іст. У другій половині XVII ст. - селянин, озброєний дрючком, довбнею, рогатиною або іншим народним знаряддям, що брав участь у повстанні на Лівобережній Україні. Особливо активно діяли загони дейнек на Полтавщині (Іст. УРСР, І, 1953, 277); Іван Голота вже стоїть В уборі вбогого дейнеки, Лише рогатина в руках, Лише при поясі сокира (Рильський, II, 1946, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дейнека | дейнеки |
Родовий | дейнеки | дейнек |
Давальний | дейнеці | дейнекам |
Знахідний | дейнеку | дейнек |
Орудний | дейнекою | дейнеками |
Місцевий | на/у дейнеці | на/у дейнеках |
Кличний | дейнеко | дейнеки |