декадент
ДЕКАДЕНТ, а, ч. Послідовник, прихильник декадентства. - Я не декадент, не модерніст, а мужик (Коб., III, 1956, 145); Коли декаденти обкидали болотом високі людські почуття, пориви до справжньої краси життя, Коцюбинського зовсім не випадково зацікавив образ людини, яка не захлинулася в міщанському болоті (Рад. літ-во, 1, 1958, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | декадент | декаденти |
Родовий | декадента | декадентів |
Давальний | декадентові, декаденту | декадентам |
Знахідний | декадента | декадентів |
Орудний | декадентом | декадентами |
Місцевий | на/у декаденті, декадентові | на/у декадентах |
Кличний | декаденте | декаденти |