декламаторський
ДЕКЛАМАТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до декламатор 1; // Власт. декламаторові (у 1 знач.). Я є в сій хвилі в дуже декламаторськім настрою і хочу Вам декламувати (Стеф., III, 1954, 214); С. Шкурат дуже тонко, без будь-якого декламаторського пафосу передає внутрішній розвиток образу - духовне збагачення Недолі (Укр. кіномист., III, 1959, 129).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | декламаторський | декламаторська | декламаторське | декламаторські |
Родовий | декламаторського | декламаторської | декламаторського | декламаторських |
Давальний | декламаторському | декламаторській | декламаторському | декламаторським |
Знахідний | декламаторський, декламаторського | декламаторську | декламаторське | декламаторські, декламаторських |
Орудний | декламаторським | декламаторською | декламаторським | декламаторськими |
Місцевий | на/у декламаторському, декламаторськім | на/у декламаторській | на/у декламаторському, декламаторськім | на/у декламаторських |