декретувати
ДЕКРЕТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. Установлювати що-небудь декретом; узаконювати. Свої симпатії і антипатії Ленін ніколи не нав'язував іншим, а тим більше не намагався їх декретувати, перетворити на обов'язкові для всіх (Рад. літ-во, З, 1958, 4); Глибоко помилковими, немарксистськими були спроби раппівців декретувати так званий «діалектико-матеріалістичний метод» в літературі, який насправді нічого спільного з діалектичним матеріалізмом не мав (Іст. укр. літ., II, 1956, 116).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | декретую | декретуємо |
2 особа | декретуєш | декретуєте |
3 особа | декретує | декретують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | декретуватиму | декретуватимемо |
2 особа | декретуватимеш | декретуватимете |
3 особа | декретуватиме | декретуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | декретував | декретували |
Жіночий рід | декретувала | |
Середній рід | декретувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | декретуймо | |
2 особа | декретуй | декретуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | декретуючи | |
Минулий час | декретувавши |