делікатес
ДЕЛІКАТЕС, у, ч. Вишукана, тонка страва. - От маслини... Річ, на перший погляд, наче несмачна й нікому не потрібна. А насправді - на вагу золота. Делікатес (Дмит., Розлука, 1957, 40); Свіжі з маком пиріжки,.. давно він не їв таких делікатесів (Кач., II, 1958, 308); * Образно. - Яка руда! Поглянути любо, - не дослухавши Андрія, сказав з захопленням Хомушок. - Прямо делікатес для домни (Гур., Наша молодість, 1949, 171).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | делікатес | делікатеси |
Родовий | делікатесу | делікатесів |
Давальний | делікатесові, делікатесу | делікатесам |
Знахідний | делікатес | делікатеси |
Орудний | делікатесом | делікатесами |
Місцевий | на/у делікатесі | на/у делікатесах |
Кличний | делікатесе | делікатеси |