демінутив
ДЕМІНУТИВ, -а, ч. Див. демінутиви.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | демінутив | демінутиви |
Родовий | демінутива | демінутивів |
Давальний | демінутивові, демінутиву | демінутивам |
Знахідний | демінутив | демінутиви |
Орудний | демінутивом | демінутивами |
Місцевий | на/у демінутиві | на/у демінутивах |
Кличний | демінутиве | демінутиви |