деспот
ДЕСПОТ, а, ч. 1. У рабовласницьких монархіях стародавнього Сходу - верховний правитель, наділений необмеженою владою. Костянтин зневажливо зауважив, що в Багратіона і характер східного деспота: розпалиться, ладний з кулаками кинутись на супротивника (Кочура, Зол. грамота, 1960, 328); * У порівн. [Руфін:] Наступить той бог єдиний нам усім на шию, мов східний деспот (Л. Укр., II, 1951, 351).
2. перен. Жорстока людина; тиран. І од палат та до тюрми Усе царі, а над собою Аж деспоти - такі царі, І на престолі і в неволі (Шевч., II, 1953, 202); Здавалося, кошовий виріс на цілий аршин. Це вже був не той несміливий, стриманий виконавець нерозважних бажань вільного народу. Це був деспот, що вмів тільки наказувати (Довж., І, 1958, 238).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | деспот | деспоти |
Родовий | деспота | деспотів |
Давальний | деспотові, деспоту | деспотам |
Знахідний | деспота | деспотів |
Орудний | деспотом | деспотами |
Місцевий | на/у деспоті, деспотові | на/у деспотах |
Кличний | деспоте | деспоти |