детектив
ДЕТЕКТИВ, ч. 1. род. а. У капіталістичних країнах - агент таємної служби розшуку. Серед верховинців стояли й нишпорили по всьому Хусту ще й сотні детективів - у одязі лісорубів, у верховинському чабанському вбранні і навіть - у чорних рясах отців василіянів... (Скл., Карпати, II, 1954, 8).
2. род. у. Літературний твір або кінофільм, присвячений розкриттю заплутаної таємниці, як правило, пов'язаної зі злочином. Значною популярністю користуються в світі автори пригодницького жанру, а також детективу (Веч. Київ, 25.УІІ 1957, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | детектив | детективи |
Родовий | детектива | детективів |
Давальний | детективові, детективу | детективам |
Знахідний | детектива | детективів |
Орудний | детективом | детективами |
Місцевий | на/у детективі, детективові | на/у детективах |
Кличний | детективе | детективи |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | детектив | детективи |
Родовий | детективу | детективів |
Давальний | детективові, детективу | детективам |
Знахідний | детектив | детективи |
Орудний | детективом | детективами |
Місцевий | на/у детективі | на/у детективах |
Кличний | детективе | детективи |