детонатор
ДЕТОНАТОР, а, ч . 1. Вибухова речовина, яка при вибуханні викликає детонацію іншої вибухової речовини. Детонатори вибухнули.
2. Капсуль, запал для здійснення вибуху. Сам по собі і особливо в суміші з горючими речовинами азотнокислий амоній добре вибухає від капсуля-детонатора (Цікава хімія, 1954, 110); - Зрозуміло, - каже робітник, - кислотний детонатор [треба ставити], бо коли поставите годинник, його цокотіння можуть почути (Ю. Янов., IV, 1959, 225).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | детонатор | детонатори |
Родовий | детонатора | детонаторів |
Давальний | детонаторові, детонатору | детонаторам |
Знахідний | детонатор | детонатори |
Орудний | детонатором | детонаторами |
Місцевий | на/у детонаторі | на/у детонаторах |
Кличний | детонаторе | детонатори |