дзен
ДЗЕН, незм., ДЗЕН-БУДДИЗМ, -у, ч. Різновид буддизму, який своєрідно тлумачить питання про співвідношення земного та божественного світу, стверджуючи, що вони знаходяться в нерозривній єдності між собою. // Спосіб відчути свою природу, бажання своєї душі, стати самим собою; дзен визнає реальність світу, але сприймає його як неістинний, ілюзорний; лише за допомогою медитації можна осягнути власну справжню природу, яка є нічим іншим, як «сутністю Будди», досягнути пробудження – саторі; після цього відкривається істинна природа речей; велику увагу дзен приділяє практиці психотренінгу.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзен | дзен |
Родовий | дзен | дзен |
Давальний | дзен | дзен |
Знахідний | дзен | дзен |
Орудний | дзен | дзен |
Місцевий | на/у дзен | на/у дзен |
Кличний | дзен | дзен |