дзьоб
ДЗЬОБ, рідко ДЗЮБ, а, ч. Подовжена загострена і покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин. Його голова, прикрита чорною драною шапкою, нагадувала нічну хижу птицю з коротким дзьобом, з круглими очима (Н.-Лев., II, 1956, 216); - Іхтіологи, здається, кажуть, що меч-риба своїм дзьобом іноді пробиває обшивку корабля в океані... (Кучер, Чорноморці, 1956, 180); Посварилась сойка з дубом, А за що - бог знає; Грозить кігтями і дзюбом, Верещить і лає (Фр., XIII, 1954, 327); // перен. Такої форми деталь, пристрій у знаряддях праці і т. ін. Щоб комбайн з соломопресом обслуговувала одна людина, на пресі встановлена світлова сигналізація обриву шпагату і звукова сигналізація намотування шпагату на дзьоб (Колг. Укр., 8, 1961, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзьоб | дзьоби |
Родовий | дзьоба | дзьобів |
Давальний | дзьобові, дзьобу | дзьобам |
Знахідний | дзьоб | дзьоби |
Орудний | дзьобом | дзьобами |
Місцевий | на/у дзьобі | на/у дзьобах |
Кличний | дзьобе | дзьоби |