ДЗІНЬ, ДЗІНЬ-ДЗІНЬ, виг. Те саме, що дзень. Сама [пані] як схопить дзвінок! по всіх покоях - дзінь-дзінь! Повбігали дівчата й хлопці (Вовчок, І, 1955, 76); Хомутець, дуга в окрасі, і вудила - дзінь та дзінь, попасом іде Донбасом в збруї вимащеній кінь (Руд., Дон. зорі, 1958, 110).