дивацтво
ДИВАЦТВО, а, с. Властивість за знач. дивацький. Він був одиницею, з цілою самітністю й дивацтвом, які відрізняють чоловіка чи одиницю від одиниці (Коб., III, 1956, 106); Було в них [концепціях] немало і дивацтва, і казкових мрій, було багато й наївного (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 107); // Дивацькі дії, вчинки. Не-стор уперто працював коло своєї берізки.. Це не було ні примхою, ні дивацтвом: він справді любив природу (Дмит., Наречена, 1959, 103).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дивацтво | дивацтва |
Родовий | дивацтва | дивацтв |
Давальний | дивацтву | дивацтвам |
Знахідний | дивацтво | дивацтва |
Орудний | дивацтвом | дивацтвами |
Місцевий | на/у дивацтві | на/у дивацтвах |
Кличний | дивацтво | дивацтва |