дивовижний
ДИВОВИЖНИЙ, а, е. 1. Який викликає здивування; дивний (у 1 знач.). Біле павутиння.. гойдалось од найменшого руху повітря й кидало дивовижні тіні при жовтому світлі одинокої ліхтарні (Коцюб., І, 1955, 353); Найбільш дивовижним у житті бобрів є спорудження ними гребель на річках (Наука.., 8, 1959, 35).
2. Який не має рівних, подібних собі; надзвичайний. Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршованих форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (Рильський, III, 1955, 117); Чутка про мандрівних акробатів облетіла слободу з дивовижною швидкістю (Шиян, Баланда, 1957, 128); // Дуже гарний; чудовий, чарівний. Незабаром Турбай мимоволі піддався гіпнозові дивовижної краси (Руд., Остання шабля, 1959, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дивовижний | дивовижна | дивовижне | дивовижні |
Родовий | дивовижного | дивовижної | дивовижного | дивовижних |
Давальний | дивовижному | дивовижній | дивовижному | дивовижним |
Знахідний | дивовижний, дивовижного | дивовижну | дивовижне | дивовижні, дивовижних |
Орудний | дивовижним | дивовижною | дивовижним | дивовижними |
Місцевий | на/у дивовижному, дивовижнім | на/у дивовижній | на/у дивовижному, дивовижнім | на/у дивовижних |