дивувати
ДИВУВАТИ, ую, уєш, недок . 1. перех. і без додатка. Викликати подив, здивування в кого-небудь, вражати незвичайністю чогось. - Вродою все я село дивувала! Та через вроду либонь і пропала! (Щог., Поезії, 1958, 339); Творчість Шевченка дивує широтою діапазону, багатством жанрів і форм (Корн., Разом із життям, 1950, 17).
2. неперех. Те саме, що дивуватися. - Тепер я приїхав до вас учителем. Здивувались, люди? Не дивуйте, брати мої! (Коцюб., І, 1955, 450); Такі виспівує [ланка] частушки та пісні, що жайворонок їм дивує в вишині (Рильський, І, 1956, 412).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дивую | дивуємо |
2 особа | дивуєш | дивуєте |
3 особа | дивує | дивують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дивуватиму | дивуватимемо |
2 особа | дивуватимеш | дивуватимете |
3 особа | дивуватиме | дивуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дивував | дивували |
Жіночий рід | дивувала | |
Середній рід | дивувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дивуймо | |
2 особа | дивуй | дивуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дивуючи | |
Минулий час | дивувавши |