димар
ДИМАР, я, ч. 1. Труба для відведення диму з печі житлового приміщення, казанної, заводу і т. ін. Зверху на покрівлях не видко ні одного вивода чи димаря (Н.-Лев., II, 1956, 400); Показався димар цукрового заводу (Шиян, Гроза.., 1956,245); * У порівн.За багато літ стеля й стіни покрилися сажею, в хаті було непривітно і чорно, мов у димарі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 8).
2. Прилад з міхом для обкурювання бджіл. Для заспокоєння бджіл пасічники користуються димарем заводського виробництва, який складається з циліндричного корпуса з кришкою та міха (Бджільн., 1956, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | димар | димарі |
Родовий | димаря | димарів |
Давальний | димареві, димарю | димарям |
Знахідний | димар | димарі |
Орудний | димарем | димарями |
Місцевий | на/у димарі | на/у димарях |
Кличний | димарю | димарі |