димна
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | димна | димни |
Родовий | димни | димен |
Давальний | димні | димнам |
Знахідний | димну | димни |
Орудний | димною | димнами |
Місцевий | на/у димні | на/у димнах |
Кличний | димно | димни |
димний
ДИМНИЙ, а, е. 1 Прикм. до дим 1. [Деїфоб:] Доволі слів тих темних і страшних, що придавили люд, мов димна хмара (Л. Укр., II, 1951, 308); Теплий вітер.. все ще доносив гіркий димний присмак (Жур., Вечір.., 1958, 278); // Який димить; з димом. Досвітками й пізно вечорами доярки пораються при ліхтарях з димними блимавками (Вол., Місячне срібло, 1961, 213); // Наповнений димом, задимлений. За вікнами билась осіння негода, а в хаті, душній і димній,.. серед сонного царства дитячих ліжок, ішов бій невдоволених душ (Коцюб., II, 1955, 305); При стійкій сльозотечі, яка не піддається лікуванню, ..протипоказана робота на вільному повітрі, в димному і запиленому приміщенні (Лікар. експертиза.., 1958, 104).
2. Схожий на дим, кольору диму. І димним цвітом жито Цвіте на місці тім (Мал., Серце.., 1959, 163).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | димний | димна | димне | димні |
Родовий | димного | димної | димного | димних |
Давальний | димному | димній | димному | димним |
Знахідний | димний, димного | димну | димне | димні, димних |
Орудний | димним | димною | димним | димними |
Місцевий | на/у димному, димнім | на/у димній | на/у димному, димнім | на/у димних |