дисимілятивний
ДИСИМІЛЯТИВНИЙ, а, е. Прикм. до дисиміляція.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дисимілятивний | дисимілятивна | дисимілятивне | дисимілятивні |
Родовий | дисимілятивного | дисимілятивної | дисимілятивного | дисимілятивних |
Давальний | дисимілятивному | дисимілятивній | дисимілятивному | дисимілятивним |
Знахідний | дисимілятивний, дисимілятивного | дисимілятивну | дисимілятивне | дисимілятивні, дисимілятивних |
Орудний | дисимілятивним | дисимілятивною | дисимілятивним | дисимілятивними |
Місцевий | на/у дисимілятивному, дисимілятивнім | на/у дисимілятивній | на/у дисимілятивному, дисимілятивнім | на/у дисимілятивних |