диско
ДИСКО, невідм., с. 1. Стиль популярної танцювальної музики другої половини 1970-их років (переважно танцювальний); пісні цього напрямку характеризуються високим, часто реверберованим вокалом, рівномірним чітким ритмом, спрощеною мелодією; на відміну від року, де переважають гітари, у звучанні диско переважають клавішні, струнні та електронні музичні інструменти, які створюють соковитий акомпанемент; в якості солюючих інструментів використовуються переважно оркестрові інструменти (наприклад, флейти). 2. Музика (переважно танцювальна) у цьому стилі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | диско | диско |
Родовий | диско | диско |
Давальний | диско | диско |
Знахідний | диско | диско |
Орудний | диско | диско |
Місцевий | на/у диско | на/у диско |
Кличний | диско | диско |