дисонуючи
дисонувати
ДИСОНУВАТИ, ує, недок. 1. Звучати дисонансом (у 1 знач.). У невмілих руках баян прикро дисонує (Ю. Янов., IV, 1959, 100).
2. з чим, перен. Виявляти невідповідність з чим-небудь, вносити дисонанс (у 2 знач.), розлад у що-небудь. Врівноважений і майже спокійний, ..тон Лимерихи дисонує з її пащекуванням у перших діях [«Лимерівни» П. Мирного] (Рад. літ-во, 6, 1957, 14); Живопис на стелі різко дисонує з загальною кольоровою гамою залу, існує ізольовано від нього (Архіт. і буд., 1, 1955, 7).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дисоную | дисонуємо |
2 особа | дисонуєш | дисонуєте |
3 особа | дисонує | дисонують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дисонуватиму | дисонуватимемо |
2 особа | дисонуватимеш | дисонуватимете |
3 особа | дисонуватиме | дисонуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дисонував | дисонували |
Жіночий рід | дисонувала | |
Середній рід | дисонувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дисонуймо | |
2 особа | дисонуй | дисонуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дисонуючи | |
Минулий час | дисонувавши |