дисоціювати
ДИСОЦІЮВАТИ, ює, недок. і док. Піддаватися розкладу; розкладатися. При розчиненні їдкий натр під впливом молекул води дисоціює, тобто розкладається на іони, і починає проводити електричний струм (Хімія, 10, 1956, 39).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дисоціюю | дисоціюємо |
2 особа | дисоціюєш | дисоціюєте |
3 особа | дисоціює | дисоціюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дисоціюватиму | дисоціюватимемо |
2 особа | дисоціюватимеш | дисоціюватимете |
3 особа | дисоціюватиме | дисоціюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дисоціював | дисоціювали |
Жіночий рід | дисоціювала | |
Середній рід | дисоціювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дисоціюймо | |
2 особа | дисоціюй | дисоціюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дисоціюючи | |
Минулий час | дисоціювавши |