дистрибутив
ДИСТРИБУТИВ, -у, ч., спец. Інсталяційне програмне запезпечення, що містить якусь версію програми та певний набір компонентів; зазвичай містить програми для початкової ініціалізації системи (у випадку дистрибутиву операційної системи – ініціалізація апаратної частини, завантаження урізаної версії системи і запуск програми-установника), програму-установник (для вибору режимів і параметрів установки) і набір спеціальних файлів, які містять окремі частини системи (так звані пакети); наявність дистрибутивів – наслідок того, що форма програмного забезпечення, яка використовується для його поширення, майже ніколи не збігається з формою програмного забезпечення на працюючій системі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дистрибутив | дистрибутиви |
Родовий | дистрибутиву | дистрибутивів |
Давальний | дистрибутивові, дистрибутиву | дистрибутивам |
Знахідний | дистрибутив | дистрибутиви |
Орудний | дистрибутивом | дистрибутивами |
Місцевий | на/у дистрибутиві | на/у дистрибутивах |
Кличний | дистрибутиве | дистрибутиви |