длявий
ДЛЯВИЙ, а, е, розм., рідко. Який здійснюється повільно, без поспішності. Лінивою, длявою ходою підступив він до Яся і привітався до його якось ніби знехотя й не дуже радо (Н.-Лев., І, 1956, 168); // Повільний, забарний (про людину). Той загайко ближче до них, звісна річ, не підходив, але бачив, що обидва мовчать, і серце длявому чепчикові мліло від радості (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 249).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | длявий | длява | дляве | дляві |
Родовий | длявого | длявої | длявого | длявих |
Давальний | длявому | длявій | длявому | длявим |
Знахідний | длявий, длявого | дляву | дляве | дляві, длявих |
Орудний | длявим | длявою | длявим | длявими |
Місцевий | на/у длявому, длявім | на/у длявій | на/у длявому, длявім | на/у длявих |