днювальний
ДНЮВАЛЬНИЙ, ного, ч. Військовослужбовець добового наряду, який призначається для допомоги черговому підтримувати порядок, охороняти приміщення, майно і т. ін. у своїй частині. Він обернувся, щоб сказать Уже похмуро, сухувато: - Днювальний! Завтра рівно в п'ять Курсантів треба вам підняти!.. (Шер., Щастя.., 1951, 188); Побачивши командира частини, днювальний кинувся було йому назустріч з наміром подати команду «струнко» і доповісти (Ткач, Крута хвиля, 1956, 136).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | днювальний | днювальні |
Родовий | днювального | днювальних |
Давальний | днювальному | днювальним |
Знахідний | днювального | днювальних |
Орудний | днювальним | днювальними |
Місцевий | на/у днювальному, днювальнім | на/у днювальних |
Кличний | днювальний | днювальні |