добутий
ДОБУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до добути. Начальник табору виставив полоненика за ворота разом з папірцем, добутим журналістом для земляка (Ю. Янов., II, 1954, 62); В головах у нього стояла блискуча, добута в бою угорська шабля (Гончар, III, 1959, 195); На роботу їх не взяли, бо труднощі з перевезенням добутого соку [каучуку] примусили хазяїна плантацій скоротити розробки (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 164); // добуто, безос. присудк. сл. Зараз буде добуто вогонь - способом, яким його добували ще прадіди та діди (Смолич, Мир.., 1958, 159); Штучним способом тепер добуто близько 700 радіоактивних ізотопів (Наука.., 11, 1956, 16).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | добутий | добута | добуте | добуті |
Родовий | добутого | добутої | добутого | добутих |
Давальний | добутому | добутій | добутому | добутим |
Знахідний | добутий, добутого | добуту | добуте | добуті, добутих |
Орудний | добутим | добутою | добутим | добутими |
Місцевий | на/у добутому, добутім | на/у добутій | на/у добутому, добутім | на/у добутих |