довг
ДОВГ, у, ч., діал. 1. Борг. Семен спродав трохи хліба й заплатив пану Янковському п'ятдесят карбованців довгу (Коцюб., І, 1955, 116); - Но-но, гадкуй, Василю, щоби сплатили довгі - попередив Фрід Порадюка (Чендей, Вітер.., 1958, 197).
2. Обов'язок. Ранком у неділю проводили солдатів з села, як довг велить (Кв.-Осн., II, 1956, 448); Ваш довг - справдить людські закони (Граб., І, 1959, 276).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довг | довги |
Родовий | довгу | довгів |
Давальний | довгові, довгу | довгам |
Знахідний | довг | довги |
Орудний | довгом | довгами |
Місцевий | на/у довгу | на/у довгах |
Кличний | довгу | довги |